Маленька божа корівка поспішала до школи. Сьогодні вона була особливо чепурна.

А дощ лив уже котрий день поспіль. Дрібні краплини змінювались страшенною зливою з громом і блискавкою, а потім знову злегка накрапали, відбиваючи кожна свій ритм по землі і покрівлі даху.

Мишко перейшов до другого класу. Попереду чекали літні канікули, але він не гасатиме з друзями вулицями маленького містечка і не купатиметься у річці.

Овечки знайшли у траві яйце. Та й вирішили його висидіти: хай, мовляв, із того яйця малюк вилупиться.

Колись давно наші предки-слов’яни вірили, що у саду-Ірію, де росте саме Дерево Життя, жили не тільки боги і душі праведників, а й дивовижні птахи з жіночими обличчями, які були посланцями небожителів.

Коли народилася маленька принцеса, королева-мати, за традицією, запросила двох фей стати її хрещеними.

Одного разу, ще в давні часи, жив собі багач — пристрасний коняр.

Коли в цій сім’ї народилося кучеряве дівчатко, всі просто нетямилися з радості. Маля було таким гарненьким, що надовго відійти від колиски не вдавалося нікому.

Ох і вітрюган звіявся над нашим лісом!

Давня білоруська легенда гласить, що колись по землі ходили люди-велетні.

Сторінка 1 із 4