Ув’язнений згідно з… Кораном

Закарпатці просять президента допомогти звільнити їхнього земляка Едварда Чікоша, надумано засудженого в Єгипті до 25 років тюрми.

Ужгородський нардеп Роберт Горват, аби надати проблемі розголосу, організував у Верховній Раді флеш-моб із інформування колег про становище Едварда Чікоша.
Ужгородський нардеп Роберт Горват, аби надати проблемі розголосу, організував у Верховній Раді флеш-моб із інформування колег про становище Едварда Чікоша.

На Закарпатті небайдужі люди, друзі та родичі ужгородця Едварда Чікоша проводять інформаційну кампанію з вимогою його звільнення з єгипетської тюрми. Зробили вже чимало: підняли народних депутатів, українське МЗС, виступили з трибуни Верховної Ради. Едвард Чікош (на фото)потрапив до єгипетської в’язниці 2011 року, під час революції у цій країні. Тоді його, успішного підприємця, представника однієї з найбільших турфірм Африки, тимчасовий революційний уряд без права на апеляцію, без доказів і слідства запроторив до в’язниці на 25 років.

Під час революції «віджали» бізнес

Знайомі бранця розповідають, одна зі справжніх причин ув’язнення — у жилах Едварда тече єврейська кров. Мовляв, араби євреїв ненавидять… Парадокс, але нині у тій же в’язниці сидять і ті, хто зачитував Чікошу вирок.  Друзі Едварда кажуть, що бити на сполох їх змусили нелюдські умови утримання українського в’язня та різке погіршення його здоров’я. Прогнозують: якщо їхнього товариша не звільнити, він може не дожити до зими…

Ось  що про обставини затримання та нелюдські умови єгипетських в’язниць розповідає товариш Едварда, військовий журналіст Роман Бочкала.

– Була революція, була боротьба з «ворогами»… Українець Чікош нічого поганого не зробив, але у нього був багатий бізнес. Забрати чуже в розпал перевороту — «свята» справа. Але бізнес і гроші можна заново заробити, а роки ж не повернути… А Едвардові сидіти ще довго. Стежу за цією історією від самого початку. Пам’ятаю в’язницю в Ель-Туре, як нас там затримували. Потім були Ісмаїлія, Порт-Саїд, тепер Каїр. Обіцянки української сторони – «ми своїх не кидаємо» … Досі листуємося з Едвардом. Він передає рукописні тексти друзям у єгипетській столиці, ті оцифровують і відправляють електронкою в Україну. Едвард абсолютно тверезо мислить, розуміє, що в Україні тепер все інакше, і начебто не до полонених у Єгипті… Але легше від цього не стає. Пам’ятаю, як приїжджав до нього на початку цього року. Чорні вежі – це зовнішній периметр, а всередині ще п’ять бетонних кіл. В’язниця «Лиман Тора», яку охороняють найбільше з усіх у Єгипті. Тут сидить і колишній президент Єгипту Мурсі, і його попередник Мубарак сидів тут, поки не був переведений на лікарняне ліжко, доживати віку. І тут же наш український «небезпечний злочинець» Едвард Чікош, засуджений начебто за тероризм і шпигунство 2011-го, за цілком надуманими звинуваченнями. Українець опинився за ґратами з максимальним терміном – 25 років. Практично, це довічне. Чверть століття у Єгипті не досиджують…

На 50 квадратних метрів – 40 ув’язнених.  Туалет – у пакет, їжа – з відра для потреб

– Судилище, організоване військовим трибуналом, – веде далі Роман Бочкала, – спиралося не на докази, а на бажання все забрати і поділити. Прокурор, зачитуючи обвинувальний висновок, цитував… Коран, а не кримінальний кодекс. А суддя потім просто усе повторив, дослівно. Оскільки в той час у Єгипті було неспокійно, то діяв Революційний суд. Його рішення оскарженню не підлягають. Так Едвард опинився за ґратами без права апеляції. Воно є навіть у ґвалтівників, але не у нашого співвітчизника, котрий одразу став «ворогом держави». За ці роки покидало Еда різними в’язницями. І ось зараз він у Торі – найстрашнішій  із них… Мені вдалося в ній побувати.

Біля входу юрмилися галасливі неохайні мужики і жінки. Рикші настирливо дзижчали своїми слабосилими моторами. Про те, щоб увійти в ці ворота як журналіст, мріяти не варто. Це був приватний візит. Мої документи перевірили, оглянули особисті речі. Крім гірчиці, гречки, цукерок «Червоний мак» і ще пари їстівних привітів з батьківщини, з собою нічого не було. Телефон краще не брати. Його однозначно відберуть, а потім не факт, що повернуть…

Привели Едварда. Я не бачив його з часу, коли зачитали вирок. Змарнів. Загострився погляд. Відсутність свіжого повітря розвинула астму, кожен раз, коли він шмаркає, з носа йде кров. Але властивий йому вогонь в очах не згас. Він розповідав страшні речі. Свого часу Едвард жив у камері розміром 50 квадратів. У ній було 40 ув’язнених. Особистий простір обмежувався розмірами власного тіла. Сон впритул один до одного, в туалет – у пакет. Вода – з річки. Старші колеги зі знанням справи розповідали, через який час почнуть випадати зуби. Потім начебто стало трохи краще. З’явилося навіть відро. Правда, в ньому ж приносили їжу. Але страшне пекло почалося влітку. Нестерпна спека забирала життя. За літо з хрипами і виттям померли вісім співкамерників. «Хотілося збожеволіти. Заснути  і не прокинутися», – каже Едвард… Потім за хорошу поведінку перевели в Тору.

За 8 місяців український консул приходив до Едварда лише раз

Тут умови кращі. Камера на кілька осіб, у кожного свій кут. Контингент, щоправда… Брат лідера «Аль-Каїди» за стінкою, «брати-мусульмани», ватажки єгипетського відділення «Ісламської держави». І він один «білий». Аби вижити, став займатися спортом, навчився битися…

«Якби не друзі, я б уже давно помер», – сказав мені Едвард. Проста ситуація – потрібні ліки. В тому числі імпортні. Формально передавати їх не можна, тому що незрозуміло, що написано на етикетці. Газети українські за правилами теж не можна. «Ми повинні знати все, що він читає і пише». Якщо харчуватися виключно тюремною «баландою» – смерть буде голодною.

У в’язниці Едвард познайомився з хлопцем. Громадянин Ізраїлю, хоч араб. Потрапив сюди в 17 років за шпигунство. Через 15 років Ізраїль домігся його звільнення. Хлопець був пастухом і дізнався, що таке шпигунство, вже в кабінеті слідчого. Помилково забрів зі своїм стадом на територію Єгипту, там його і взяли. А цього року повернувся додому. Будівлю посольства Ізраїлю в Єгипті зруйновано. Але не було місяця, щоб його не провідав офіційний представник держави Ізраїль. А до Едварда за 8 місяців консул приходив лише один раз…

За час, поки Чікош сидить у «Торі», своїх громадян, звинувачених за аналогічними, вельми спірними статтями, вдалося екстрадувати Канаді, США, Індії, Австралії, Катару. Навіть Південний Судан і той повернув 120 (!) чоловік. Новий режим розуміє, що колишня пост-революційна влада фанатиків гребла всіх без розбору. І що нинішньому Єгипту ці ув’язнені не потрібні… До того ж із Україною в Єгипту начебто  дружба. Україна продає Єгипту зерно, цукор, заповнює курорти. Особливо наші туристи важливі зараз, коли росіян немає. А захистити свого громадянина не можемо. Якісь формальні кроки робляться. Точно знаю, що в курсі і Клімкін… Він навіть заявляв, що Едвард не винен. Та тільки результату наразі нуль.

Едвард і далі вірить, що Україна своїх не кидає

– Іноді вартість життя визначає паспорт, веде далі Роман Бочкала. – Пам’ятаю, як кілька років тому американці забирали з Єгипту своїх. Над в’язницею просто закружляли вертольоти, висадився спецназ. Забрали і полетіли. Через 10 хвилин в’язні були на палубі авіаносця. Єгипет пообурювався, але проковтнув. Ще й кредит отримав. Україна – не Америка… І все ж Едвард продовжує вірити, що свої не забули. Що свої витягнуть. Чим він гірший за австралійців і суданців? А поки вчить «блатну» арабську, прийоми рукопашного бою і розучує пісні групи «Океан Ельзи» в компанії ігілівців…

А тим часом…

Ужгородський нардеп Роберт Горват, аби надати проблемі розголосу, організував у Верховній Раді флеш-моб із інформування колег про становище Едварда Чікоша. Також разом з іншими колегами-нардепами Горват почав спілкуватися з послом Єгипту. А донька Едварда Чікоша Ніколь записала відеозвернення до Петра Порошенка. Ніколь із друзями батька та знайомими також зібрали в Ужгороді понад 10 тисяч підписів під відповідним зверненням до президента України.