В австро-угорських шпиталях проблем з водою не було…

Понад 200 років тому про жіноче здоров’я дбали особливо ретельно.

У гінекологічному відділенні з гігієною було усе гаразд!
У гінекологічному відділенні з гігієною було усе гаразд!

Музей історії медицини Галичини ім. Мар’яна Панчишина все частіше манить туристів і навіть пересічних львів’ян, далеких від лікарської справи. Приваблює затишна оселя з докторськими цікавинками. До того ж колекція періодично поповнюється: директор завзято «відкопує» матеріали, які канули у забуття. Зараз тут експонується виставка, присвячена українському лікарю та громадському діячу Феліксу Сельському.

За словами директора музею Олександра Канчелаби, у перекладі ім’я Фелікс означає «щасливий». Здавна відомо, що слова – матеріальні, тож пан Сельський зробив цей переклад своїм другим іменем, і взяв псевдонім Фелікс Щасний.

Він народився за часів Австро-Угорщини, у 1852 році, у селі Колодниці Стрийського повіту. А навчався – у Дрогобицькій гімназії, де потоваришував з Іваном Франком. У своїй автобіо­графії письменник з теплотою згадував Фелікса Щасного. Наголошував, що шкільний товариш подарував йому примірник літературного журналу «Правда», завдяки якому п’ятикласник почав читати Шекспіра, Гете та Шиллера в оригіналі.

Фелікс Щасний-Сельський.

Закінчивши гімназію, Фелікс Щасний став студентом медичного факультету Віденського університету. Цього ж року вступив до студентського товариства «СІЧ». Його помешкання стало місцем зустрічей молодих радикалів з Галичини зі соціалістом Михайлом Драгомановим. Під псевдонімом Іван Бойчук друкував статті у молодіжних львівських журналах «Правда» і «Друг». Як наслідок, у 25 років Щасний був за­арештований за закордонні контакти та належність до нелегальної організації, що поширює ідеї комунізму. Його засудили до місячного ув’язнення у Львові. Звільнившись з-під варти, повернувся до навчання та громадсько-політичної діяльності.

Отримавши диплом доктора медицини, Сельський проходив практику у Віденській клініці, асистував у відомого професора К. Рокітанського. У 1884 році повернувся до Львова. Тут він розпочав кар’єру з посади асистента відділу жіночих хвороб загального шпиталю та став членом Товариства галицьких лікарів. Разом з іншими медиками відкрили Безкоштовну лічницю. Незабаром взявся за велику наукову роботу: опублікував 11 праць на сторінках різних часописів. Український лікар став відомим на весь світ акушером-гінекологом. Він самотужки конструював інструменти. Наприклад, саме Сельський винайшов шприц для введення ліків внутрівагінально. Фелікс Щасний впроваджував українську медичну термінологію. Сучасні медики кажуть, що використовують його праці до сьогодні, адже вони стали основами сучасних методик. Так, за часів Австро-Угорщини чимало жінок потерпали від випадіння матки: недугу провокували важка фізична праця, складні пологи… Доктор Сельський навчив своїх колег успішно долати цю проблему. Також він розробив методику щодо пологів «сідничками донизу»…

Фото, розміщені у музеї, свідчать про те, що у гінекологічних відділеннях часів Австро-Угорщини були пристойні умови. Тут застосовували усі наукові досягнення того часу. Працював рентген-апарат, у крані цілодобово була гаряча та холодна вода. Навіть зараз така розкіш доступна далеко не всім породіллям! До речі, саме тогочасні гінекологи винайшли більшість сучасних засобів жіночої гігієни та ліків.

Фелікс Щасний-Сельський був різнобічною особистістю, адже примудрявся поєднувати державну та приватну лікарські практики, потужну наукову роботу та громадсько-політичну діяльність. Він був членом товариства «Народна торгівля» та наглядової ради страхового товариства «Дністер», депутатом міської ради (радним), членом комітету міського закладу сиріт, головою секції Товариства галицьких лікарів. Засновник та видавець Lwowskiego tygodnika lekarskego, входив до складу Найвищої ради здоров’я у Відні.

Як «кравець без чобіт», провідний акушер-гінеколог з дружиною Євгенією Баурович були бездітними. Коли вийшов на пенсію, пара оселилася у своє­му 133-гектарному маєтку Вигодівці біля Вітвиці (повіт Долина). Але й там він ще працював повітовим лікарем.

А тим часом…

Будинок площею 368 квадратних метрів, у якому розташовано Музей історії медицини Галичини, належить Львівській міській раді. Українське лікарське товариство орендує його з 1990 року. Натомість у 2014 році нащадки останнього власника, Тимофія Глухенького, претендували на приміщення. Вищий спеціалізований суд визнав будівлю власністю громади Львова. У 2014 році Глухенькі подали позов у Верховний суд, однак там його відхилили, зважаючи на рішення спеціалізованого.

Цього року закінчується договір оренди приміщення у міської влади. У директора музею, Олександра Канчелаби, вже готові всі документи для її продовження на 25 років.

Коментар для ВЗ

Олег ДУДА, голова Українського лікарського товариства у Львові

Історія талановитих лікарів продовжується, адже до сьогодні у Львові працюють найкращі медики в Україні. Будинок, у якому функціо­нує музей, – своєрідний офіс товариства. Зараз організація зайнялася юридичним захистом лікарів, впроваджують безкоштовні юридичні консультації для членів товариства. Наразі багатьох хвилює доля людей у білих халатах після впровадження медичної реформи. Проблема у тому, що пацієнти керуються стереотипом, ніби за кордоном якісніше лікування. Таким чином гроші вивозять з нашого міста та країни. Важливо популяризувати медичний туризм у Львові. Чудові спеціалісти, близьке розташування Карпат, історія місцевої медицини сприяють тому, щоб до нас їхали лікуватися пацієнти з інших міст і навіть з-за кордону.

Фото з архіву Музею історії медицини Галичини