Коли день перемоги над Японією був вихідним…

Про що писала газета «Вільна Україна» 1947 року.

1947 року газету редагував журналіст, письменник А. Хижняк.

Перший номер “Вільної України” в 1947 році відкривається рядками вірша поета Володимира Сосюри. Наведемо фрагмент вірша:

“Щоб на землі не знать ні горя, ні тривоги,

Щоб ми в ці світлі дні ще краще стали жить,

За рідного вождя, за щастя перемоги

Бокали ми зняли в цю новорічну мить…”.

Це той Володимир Сосюра, який написав безсмертного вірша “Любіть Украї­ну”. Це він один із письменників рятував у такий спосіб своє життя…

~

Хто би міг подумати, що 1947 року вуглерозвідники у Буському районі на Львівщині пересікли на глибині 291 м шар кам’яного вугілля донецького типу потужністю 70 сантиметрів, цілком придатного до видобутку. Здається, далі розвідки справа тоді не пішла. Зверніть увагу на слова “ вугілля донецького типу”…

~

З Одеси з теплохода “Львов” через газету “Вільна Україна” передано новорічний привіт та щире поздоровлення львів’янам зі святом. В газеті опубліковано статтю капітана теплохода “Львов” А. Ворожбієва про героїчні справи екіпажу теплохода в роки війни з нацистами.

~

А ще була надрукована телеграма з Киє­ва. “З новим роком, дорогі друзі! Львів не тільки місто, де я народився, – тут минули мої молоді роки, у Львові я став уперше на хисткі підмостки сцени… Я завжди почуваюся справжнім львів’янином, чую себе серед вас у нашому рідному Львові…”. Підпис – Амвросій Бучма, народний артист Союзу РСР… Це людина легендарної долі. Народився 1891 року у Львові. Створював різні театри в Галичині і на Великій Україні. Вою­вав у складі австрійської армії у роки Першої світової війни. За ляпас офіцеру був засуджений до смертної кари, але його врятував російський полон… Відійшов в інший світ 1957 року. Залишив по собі акторську школу Амвросія Бучми…

~

У повоєнний час був великий голод на кадри. Особливо на працівників швейної і взуттєвої промисловості. Адже людей треба було одягнути і взути. Найбільший дефіцит – взуття. Ось одне з оголошень:

“Львівській взуттєвій фабриці (вул. Мартина, 30) потрібні: заготівельники, закрійники, взуттєвики, штампувальники, конструктор, бухгалтери, ковалі, штукатури, маляри, столяри, тесляри, електромонтери, токарі, слюсарі-водопровідники, робітники різних кваліфікацій”. У кінці є припис: “Фабрика має їдальню”.

Це оголошення в газеті повторюється в інших номерах протягом півроку…

“Львівська взуттєва артіль “Вільна праця” приймає замовлення на масове пошиття різного взуття з матеріалу замовника. Адреса: Львів, вул. Городецька, 12”.

До відома власників радіоприймачів, що зареєстрували свої приймачі в 1946 році, – негайно внесіть абонентну плату за користування приймачами в 1947 році. Прийом абонентної плати проводиться на головному поштамті”.

Від себе додаю, що реєстрували також й провідні радіоточки і брали за них плату в сумі 10 карбованців у місяць. З 1953 року плату знизили до 5 карбованців, після реформи 1961 року плата дорівнювала 50 копійкам.

~

З “Вільної України” дізнаємося, що Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 вересня 1945 року день перемоги над Японією 3 вересня було проголошено неробочим днем. Але через два роки той же владний орган вирішив вважати з вересня робочим днем… Президія Верховної Ради СРСР постановила “вважати день 3 вересня, свято перемоги над Японією, робочим днем…”.

~

Війна закінчилася – можна було подумати про влаштування особистого життя. За 1946 рік, порівняно з 1945 роком, кількість шлюбів збільшилась майже на 2 тисячі. У призначений день працівники загсу в святковій обстановці зустрічають молоду пару і урочисто, при свідках, оформляють реєстрацію шлюбу…

~

Хотів би вивести із забуття цікаву львівську футбольну команду, яку мало хто пам’ятає.

У номері від 7 вересня читаємо: “Команда “Самольот” (Львів) у фінальній зустрічі в Москві успішно провела матч з одноклубною командою Якутської республіки і виграла його з рахунком 2:1”.

У тому сезоні головна футбольна команда Львова “Спартак” брала участь у змаганнях на першість СРСР серед команд другої групи по українській зоні. Наприклад, у місті Сталіно з командою “Шахтар” львів’яни спочатку програли 0:5, в другій зустрічі перемогли – 2:0.

А у Львові в двобої з “Динамо” (Ворошиловград) львівські спартаківці теж спочатку програли 2:4, другу зустріч виграли – 4:2.

У 1947 році за львівський “Спартак” виступали: Яків Зуб (воротар), Володимир Ханенко, Володимир Дощечкін, Ярослав Шпиталь, Анатолій Музикантов, Григорій Гаврас, Володимир Оніщенко, Карл Міклош, Мирослав Турко (капітан команди), Юрко Зубач, Вацлав Овсік. Запасні: В. Курдина, В. Газда, М. Волков. Старший тренер команди М. Ф. Печений… Можливо, ці прізвища викличуть хвилю ностальгії у любителів футболу старшого віку.